Історія Сашка: Від болю до надії

Олександр, або просто Сашко, — 10-річний хлопчик з непростою долею, який залишився без батьківської опіки. З самого дитинства турботу про Сашка та його молодшого брата взяла на себе бабуся.

Хлопчик зростав тихим і боязким. Надмірна опіка бабусі, яка бажала вберегти онука від небезпек світу, часто звучала як заборони: "Тобі не можна цього робити!", "Не ризикуй!", "Це небезпечно!". Але, попри всі обставини, Сашко залишався добрим і чуйним.

У травні 2024 року життя родини змінилося назавжди. Після трагедії з підривом Каховської ГЕС, вода знищила їхнє село та забрала домівку. Разом із бабусею і братом Сашко був змушений евакуюватися до Харківської області.

Ситуацію ускладнювала ще одна біда: бабуся, єдина опора хлопчика, бореться з онкологічним захворюванням. У пошуках безпеки та допомоги вона вирішила звернутися до Центру дитячої реабілітації “Пілігрим”.

З початком повномасштабної війни Центр був евакуйований з Маріуполя, міста, яке російські війська окупували і зруйнували. Деякий час працівники Центру разом із дітьми перебували в Німеччині. Нині команда та вихованці повернулися до України. Сашко також продовжує свою реабілітацію у новому місці, долаючи особисті труднощі.

Від самого початку перебування в Центрі Сашко боявся всього: "Я це не зможу! Я не перейду цей каньйон, я не зможу зайти у воду! Я боюся!". Слово "боюся" було найбільш уживаним у його лексиконі.

Але поступово, завдяки підтримці команди, створеній атмосфері довіри, молитвам, роботі психолога та Божій допомозі, хлопець почав змінюватися. Сашко став більш відкритим, перестав уникати занять, а головне — почав боротися зі своїми страхами.

Раніше він навіть не міг доторкнутися до води, адже це була його яскрава фобія. Працівники багато разів намагалися допомогти йому, надягали захисні жилети, підтримували морально, але боязнь залишалася непереборною.

Після численних бесід, молитов і підтримки друзів Сашко наважився зробити перший крок. Це стало справжнім дивом: хлопчик подолав свій страх перед водою! Тепер він має кілька досягнень: занурювався у басейн і навіть переходив річку вбрід.

"Я сам! Самостійно, мене ніхто не штовхав, я зміг це зробити! Я навіть не вірив, що таке можливо!" — радісно говорив Сашко.

Зараз хлопчик мріє не лише побороти інші страхи, а й стати дизайнером автомобілів. Команда Реабілітаційного Центру “Пілігрим” молиться за Сашка, його бабусю та брата. Вони вірять, що Бог допоможе цій родині подолати всі труднощі й подарує благословенне майбутнє у країні без війни та страхів.

Працівники Центру дякують проекту “Обітниця Сироті” за молитовну та фінансову підтримку, яка дає змогу змінювати життя дітей на краще.

Обітниця Сироті