Історія Васі: коли дитячі мрії народжуються серед труднощів
Перше знайомство з Васею залишає особливе враження. Йому всього вісім, та в його погляді — глибина і щирість, які рідко зустрінеш навіть у дорослих. Він проживає разом зі своїми батьками та дев’ятьма братами й сестрами в однокімнатному, напівзруйнованому будиночку з глиняною підлогою. Умови проживання надзвичайно складні: у будинку відсутнє центральне опалення, водопостачання і навіть меблі. Особистого простору немає зовсім, а родина часто перебуває в нужді й не може перекрити навіть базові потреби.
До повномасштабної війни в Україні батько Васі заробляв на життя, збираючи металобрухт. Цього було небагато, але достатньо, щоби прогодувати родину. Тепер більшість пунктів прийому зачинено, або ж вони пропонують занадто малі суми. Єдине, що залишається — щоденні пошуки допомоги. Мама Васі пішки проходить по 10–15 км навколишніми селами, аби знайти хоч трохи їжі, одягу чи підгузків для найменших.
Поруч із домом родини працює Тренінговий Центр “Школа Життя” в місті Хуст, відкритий у 2021 році завдяки підтримці проєкту «Обітниця сироті». Центр служить ромським дітям, які часто не відвідують державну школу і не вміють читати чи писати. Тут їм допомагають здобути базові знання, формують побутові навички, навчають грамоті, математиці, музики, інформатики, а також діти знайомляться з біблійними істинами та щоденно моляться.
Завдяки партнерам з “Операції Благословення” діти в Центрі двічі на день отримують гаряче і повноцінне харчування, снеки й фрукти. І це справжнє благословення для таких родин, як родина Васі.
Хлопчик відвідує Центр ще з чотирьох років. Спочатку він був тривожним і замкнутим, але завдяки щоденній турботі та праці команди Центру, він став відкритим, уважним і старанним. Він із радістю грає з однолітками, обожнює пісні з рухами, а також гру «Бінго», яка допомагає краще запам’ятовувати літери.
На запитання: «Чому тобі подобається приходити до Центру?» Вася відповідає просто, але щиро: «Тому що мене тут люблять і смачно годують».
У родині Васі — десятеро дітей, і восьмеро з них постійно відвідують заняття. Іноді мама приходить до Центру з найменшими дітьми, щоб їх погодувати і трохи підкріпитися самій. Якщо після обіду залишається їжа — діти просять дати трохи додому, щоб вистачило на вечерю.
Працівники Центру підтримують родину не лише під час занять. Вони приносять продукти, засоби гігієни, за потреби — ліки, моляться разом і розповідають про Божу любов. І вони вірять: усе посіяне в серцях цих дітей і батьків — обов’язково проросте.
Ми вдячні кожному, хто підтримує це служіння. Завдяки вам — історії, подібні до Васіної, продовжують писатися. І змінюють життя.
