Маленькі кроки до великого дива: історія Кирила
Ще зовсім недавно важко було повірити, що цей життєрадісний хлопчик з щирою усмішкою — той самий Кирило, який у свої 7 років вже знав, що таке біль, голод і залежність. Там, де мали б звучати дитячий сміх і мрії про майбутнє, панували інші "правила" — виживання, страх і байдужість.
Кирило був наймолодшим серед шістьох дітей. Його дім — це орендовані квартири, що швидко перетворювались на осередок хаосу, де замість казок — запах цигарок і наркотиків, замість турботи — холодна підлога замість ліжка. Мама і старша сестра втратили орієнтири життя, і щоб уникнути дитячих запитань, почали давати малим те, що мало б "заспокоїти" — наркотики.
Орендодавці один за одним виганяли родину. Але найбільша втрата — це втрачене дитинство, де не було місця теплу і любові.
Коли любов стукає у зачинені двері серця, Бог відкриває вікно, через яке вривається світло
Таким вікном надії для Кирила та його родини став Транзиційний Будинок, що діє за підтримки проєкту «Обітниця Сироті». Це безпечне місце для матерів-одиначок і дітей, які зіштовхнулися з серйозними життєвими труднощами. Більшість тих, хто знаходить тут тимчасовий прихисток, не мають до кого звернутися. Кирило та його рідні — саме такі. Вони не просто потребували допомоги — їм був потрібен новий початок. І саме тут вони його знайшли.
У 2022 році працівники Будинку стали першими, хто не засудив, а побачив у цій родині людей, які заслуговують на другий шанс. Коли мама, втративши останнє житло, погодилася на реабілітацію заради своїх дітей, розпочався новий етап. Двері Будинку відчинилися не лише для тіла, а й для їхніх сердець. І, особливо — для серця малого Кирила.
Перші дні були непростими: Кирило тікав, кричав, відмовлявся від будь-якої допомоги. Він не знав іншого життя. Але тут його не карали й не залишали наодинці. Тут з ним говорили, чекали, прощали і... просто любили.
Кожен день наставники сіяли у його серце щось більше, ніж виховання — вони сіяли надію. Маленькими кроками хлопчик почав змінюватися: вчився довіряти, слухати, піклуватися про себе.
А справжнє диво сталося, коли у січні, під час Різдвяної вистави, Кирило вийшов на заклик до молитви і запросив Ісуса у своє серце. З цієї миті його життя почало наповнюватися тим, чого він ніколи раніше не знав — Божим миром.
Сьогодні Кирило — це приклад того, як любов і Божа благодать можуть відродити навіть найзраненішу душу. Він із радістю вчиться у другому класі, самостійно доглядає за собою, щодня бере участь у молитвах і цікавиться духовними речами.
Він знову став дитиною — але тепер із відкритим серцем, наповненим світлом. Його наставники радіють кожному його досягненню, бо знають: за цим стоїть не лише їхня праця, а й велика Божа робота.
Разом ми даруємо не лише прихисток — ми даруємо надію
Завдяки вашій підтримці та проєкту «Обітниця Сироті», такі історії, як у Кирила, стають живим свідченням того, що немає нічого неможливого для Бога.
Дякуємо, що допомагаєте дітям знаходити нове життя, сповнене любові, миру й надії.
Приєднуйтесь до добрих змін — подаруйте ще одній дитині шанс повірити в диво!
