Життя Дениса: коли у найважчих обставинах можна знайти силу та віру
Навесні минулого року під час розвантаження гуманітарного вантажу до волонтерів проекту Обітниці Сироті в Івано-Франківську долучився хлопчина Денис. Він охоче відгукнувся на прохання одного з наших підопічних, і навіть прийшов допомагати наступного разу. Після того Денис вперше прийшов на підліткову зустріч до нашого тренінгового центру. Хлопцю дуже сподобалися заняття в Центрі, сподобались вчителі та діти. В процесі спілкування ми довідалися, що Денисова сім’я потерпає від нестачі грошей. Хлопчик часто недоїдав, лягав спати дуже голодним. У батьків довгий час не було стабільної роботи. Старший брат навчається в коледжі, а Денис ходить до дев’ятого класу. Незважаючи на те, що йому лише15 років, Денис є відповідальною та свідомою людиною. В 12 років хлопець самостійно влаштувався на роботу, щоб не голодувати й допомогти сім’ї.
Денис розповідав: «Одного дня мені заплатили дуже мало грошей. Мені було гірко до сліз. Я йшов додому й молився : «Бог! Зроби так, щоб завтра я міг купити 1 кг гороху та хоч пів-хліба». Бог мені допоміг! Наступного дня я справді зміг купити гороху та хліба. Мама зварила його, й мені здалося, що нічого смачнішого я ще не їв».
З часу нашого знайомства пройшло вже більше року, а Денис так само активно допомагає волонтерам та відвідує заняття.
За нашими спостереженнями, Денис найбільше за всіх інших учнів прагне пізнавати Бога та служити іншим. Влітку Денис був учасником підліткового табору та допомагав в дитячих таборах Центру. З початку навчального року окрім зазначених по графіку занять він розпочав відвідувати домашню групу по вивченню Біблії.
Денис їздить з нами в села роздавати гуманітарну допомогу тимчасово переміщеним людям та родинам, що знаходяться в кризових обставинах. Він радо допомагає в проведенні масових заходів для дітей й для кризових сімей. Хлопець відвідував також семінар по роботі з дітьми та організації дитячих літніх таборів.
Денис згадує: «Коли мені запропонували розвантажувати гуманітарку, я подумав «а чому б і ні» - і пішов… З того часу моє життя стало іншим. В ньому так багато усього відбувається: нові люди, поїздки, бажання допомогти іншим. А ще я не голодую! Волонтери «Обітниці Сироті» часто допомагають мені з харчами, а одного разу дали грошову допомогу, за яку я зміг купити собі взуття. Я зовсім по іншому почав відноситися до Бога. Мені і раніше було цікаво читати Біблію, а тепер це бажання тільки зростає. Я дякую Обітниці Сироті і кожному, хто нам допомагає».
Обітниця Сироті
